Сторінка практичного психолога

Практичний психолог

Пуць Людмила Петрівна

Закінчила Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2010 р.

Педагогічне кредо: Найпрекрасніше видовище у світі – це дитина, яка впевнено йде по дорозі життя після того, як ти показав їй шлях.  Конфуцій

Проблема над якою працює фахівець: Використання педагогічної пісочниці у роботі з дітьми старшого дошкільного віку.

2016 – 2017 н. р. створено корекційно-розвивальну програму для дітей середнього дошкільного віку «У світі емоцій».

«Найкраща для малюка та іграшка, яка може по-різному змінюватися; для маленьких дітей найкраща іграшка – купа піску».

К. Ушинський

На сьогодні існує декілька напрямів Sandplay. Так як можливості методу розширюються – з’являється безліч модифікацій та форм. Зокрема, в науковому світі на міжнародній конференції в Сан-Франциско (1995), прийнята така класифікація:

Sandplay з великої літери «S» - це класична форма юнгіанської пісочної терапії зі своєю теорією та методологією.

sandplay з маленької літери «s» - це різноманітні модифікації методу (гра з піском, пісочна терапія в контексті арт-терапії, казки на піску, дидактичні програми на піску, реабілітаційні програми та інше).

«Пісочна терапія» - одна з тих технік, що дозволяє розкрити індивідуальність кожної дитини, розв'язати її психологічні проблеми, розвинути здатність усвідомити свої бажання і знаходити можливість їх реалізації.

«Кожен предмет зовнішнього світу викликає який-небудь символ в глибині несвідомого». (К. Юнг)

Основна мета пісочної терапії:

не змінювати й не переробляти дитину,

не вчити її якихось спеціальних поведінкових навичок,

дати можливість бути собою.  

Пісочна гра для дитини – це шлях дослідження. Психолог – провідник на цьому шляху. Він забезпечує дитину всім необхідним: безпечним простором, символічною мовою, питаннями і пропозиціями. Психолог має бути обережним, не поспішати, бути активним настільки, наскільки просувається в своїй «подорожі» дитина. Ігри на піску – одна з форм природної діяльності дитини.

Переваги гри з піском:

• розвиток сприймання, пам’яті, мислення, уваги, мовлення дитини; дрібної моторики; зорово-моторної координації;
• вдосконалення навичок самоконтролю й саморегуляції;
• збагачення уяви й фантазії;
• виховання позитивних особистісних рис – сміливість, активність та ініціативність;
• стимулювання оригінальних творчих дій;
• поглиблення знання про довкілля;
• психологічне розвантаження.

Застереження під час використання гри з піском:

Психологи та медики не рекомендують застосовувати пісочну терапію в роботі з дітьми, які мають:

• високий рівень тривожності
• яскраві поведінкові прояви гіперактивності та дефіциту уваги
• знижений рівень інтелекту
• астма або алергія на пил
• захворювання шкіри або рани на руках.

Таким чином, гра з піском – це унікальний спосіб спілкування зі світом і з самим собою; дає можливість доторкнутися до глибинного, справжнього; знімає внутрішнє напруження, підвищує впевненість у собі і відкриває нові шляхи розвитку.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПАЗЛИ. А ЧИ КОРИСНІ ВОНИ?

Пазл – це цікава розвиваюча і навчальна гра, яка вимагає посидючості, акуратності, терпіння і уважності. Збираючи картину, дитина пізнає зв’язки між частиною і цілим, розвиває логічне мислення і дрібну моторику рук.

Перші пазли для малюка повинні бути дуже простими. Дитячий пазл повинен складатися з 2-4 деталей, які добре з’єднуються. Бажано, щоб ці деталі жорстко фіксувалися при правильній збірці і картинка не могла випадково зламатися, якщо дитина зачепить її. Малюнок повинен бути дуже великим і яскравим. Для дітей до трьох років підійдуть яскраві, знайомі їм предмети на малюнку.

Далі потрібно ускладнювати малюкові завдання і обирати такі пазли, які можуть задовольняти пізнавальний інтерес дітей. Як правило, це тематичні пазли, наприклад, “Хто де живе”, “Хто що їсть”, “Де чия мама” і т. д.

Отже, граючи з пазлами, малюк:

• зміцнює свої пальчики, вчиться краще володіти ручками, правильно захоплювати дрібні предмети;

• знайомиться з навколишнім світом;

Діти від трьох до семи:

• розвивають дрібну моторику;

• починають розбиратися в таких поняттях, як «частина» і «ціле»;

• розвивають просторове мислення і логіку;

• розширюють кругозір.

Їм будуть цікавими пазли, які можуть навчити рахувати та розказати про оточуючий світ. Наприклад про професії, транспорт, тварини, рослини чи пори року.

Отже, для молодшого школяра, пазл:

• робить дитину більш спокійною і посидючою, дає можливість відпочити від шкільного дня і забути про свої дрібні неприємності;

• хороший відпочинок перед приготуванням домашніх уроків;

• додаткове тренування дрібної моторики для поліпшення почерку, уважності, яка стане в нагоді на уроках;

• і, звичайно, пазли розвивають фантазію.

Для підлітків:

• пазли зможуть стати особистим хобі;

• відвернуть від комп’ютера;

• пазли стануть заняттям для цілої компанії друзів;

• допоможуть додати досягнення в особисту скарбничку.

Готовими роботами можна прикрасити кімнату, влаштувати невелику галерею.

Пазли – це відмінна розвиваюча іграшка, з одного боку, а, з іншого боку, це відмінний спосіб спільного сімейного дозвілля з вашою дитиною.

Джерело:

https://dytpsyholog.com/2018/01/28/%D0%BF%D0%B0%D0%B7%D0%BB%D0%B8-%D0%B0-%D1%87%D0%B8-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8/

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

«Гра у житті дошкільника»

«Радій дітям, учись у них, слухай їх та грайся з ними»

(К. Фопель)

Гра – це «праця дітей». Тільки у грі та завдяки грі розвивається фантазія дитини, її інтелект, естетичні почуття, комунікативні навички, мовлення, логіка. Головне – поринаючи у гру, діти почуваються щасливими. Людина, котра одержала в дитинстві безцінний досвід гри, ставши дорослою, прагне до такої роботи і діяльності, яка дозволяє їй знову і знову пережити відчуття щастя, самоповаги, задоволення.

До гри дітей спонукає прагнення ознайомитись з навколишнім світом, активно діяти у спілкуванні з однолітками, брати участь у житті дорослих, здійснювати свої мрії.

Ігри в які батьки можуть грати з дітьми різних вікових категорій

Ігри для дітей від 0 до 1 року

«Забави з примовлянками»

Посадивши маля на коліна, покачуйте його, примовляючи:

Ой чук-чуки, чуки-чок,

Пішли діти в садочок,

Там нарвали квіточок,

Там нарвали квіточок,

Сплели доні віночок.

«Гра-хованка»

Спочатку ви самі ховаєте обличчя за хустинкою і говорите: «Де мама? Немає мами!». Маля стягує з вашої голови хустку і весело сміється, ніби кажучи: «Ось же ти!» А потім ви накриваєте хусткою голову дитини і здивовано вигукуєте: «Де Іванко? Не знайду. Куди він сховався?» Дитина слухає, затихає, а потім знімає із себе хустку. Ви – радісно: «Та ось же Іванко!»

«Малюємо пальчиками»

Малювання – надзвичайно універсальне розвивальне заняття. Коли дитина навчиться сидіти, з нею разом можна поекспериментувати з кольорами. Поклавши аркуш паперу і поставивши баночки з розведеними фарбами, дорослий спочатку показує дитині дію: вмочує палець у фарбу і малює. Далі бере руку дитини, вмочує маленькі пальчики у фарбу, а потім торкається аркуша паперу. Не зайве при цьому називати дитині кольори, пояснювати кожну дію. Також можна вмочити у фарбу долоню і залишати на папері її відбитки. Ще одним цікавим варіантом занять з фарбами є: зволоживши аркуш паперу (пензлем чи губкою), капайте на нього різнокольорові фарби – малюку буде цікаво спостерігати, як розтікаються кольорові кружальця.

Ігри для дітей від 1 до 3 років

«Чарівний мішечок»

Для гри приготуйте мішечок з тканини (приблизно 30х40 см), пшоно, маленькі іграшки (фігурки, кубики, кульки, кільця).

Спочатку дорослий дістає один за одним предмети з мішечка, розглядає їх разом з дитиною, називає, викладає на стіл. Далі кладе їх у мішок. Дитина має занурити руку в мішок, взяти певний предмет і, не дивлячись на нього, на дотик впізнати його і назвати.

«Літачок»

Згадавши своє дитинство, згорніть з паперу літачок. Запускайте разом з малям його по кімнаті. Не забувайте про живе емоційне спілкування з дитиною, воно зробить цікавішою будь-яку гру. Насолоджуйтесь проведеним разом із дитиною часом.

«Дрібні предмети»

Брати пучками і перекладати дрібні предмети – це розвиває у дитини координацію обох рученят. При цьому не обов’язково сидіти, можна стояти чи лежати. Знадобляться дрібні предмети (мозаїка, фішки, ґудзики), а також піднос, пласмасове відерце. Спочатку викладаємо предмети на піднос, спочатку самостійно, а потім з дитиною, склавши пальчики пучкою беремо предмети і кладемо їх у відеречко.

Ще одним варіантом гри є викладання із різнокольорових ґудзиків різних узорів, квітів, малюнків. Також можна викладати на вже намальовані лінії.

Ігри для дітей від 3 до 4 років

«Настільна пісочниця»

Ігри в пісочниці – універсальні. Це простір, де можна безмірно фантазувати і творити, розкриваючи свій внутрішній світ. Така гра розвиває уяву, мислення, всебічно розвиває дитину, допомагає вибудувати гармонійний образ світу.

Настільна пісочниця являє собою спеціальний ящик з піском та мініатюрними іграшками. В такому просторі дитина може програвати безліч сюжетів з казок і життя. На перших порах зацікавте дитину і пограйтеся разом із нею. Проявіть фантазію, покажіть дитині, що піском можна малювати, придбайте різнокольоровий пісок, формочки, маленькі фігурки, камінці.

«Нанизування»

3 – 4-річні малюки залюбки і з захопленням нанизують на ниточку різноманітні намистинки, ґудзики, ягідки тощо. Разом з малюком зробіть красиве намисто, браслети. Вироби можна буде подарувати бабусі, мамі. Таке заняття допомагає розвивати дрібну моторику, посидючість, старанність.

«Більше турботи і ласки»

Візьміть на руки улюблену іграшку дитини і поколихайте, промовляючи ласкаві слова, наприклад, «Мій любий ведмедику, з тобою так весело грати» або «Мені так любо обіймати тебе». Після цього попросіть дитину так поколихати і приголубити іграшку.

Ігри для дітей 5 років

«Ліплення із тіста»

Приготуйте тісто із борошна, солі і води. Щоб тісто стало еластичнішим, загорніть його в поліетиленовий пакет і залиште на кілька годин у холодильнику.

Ліпити із тіста можна все на світі. Проявляйте фантазію.

Дитині сподобається зберегти плоди своєї творчості: готові вироби підсушують і за бажанням розфарбовують.

Також цікаво ліпити з пластиліну та глини.

«Орігамі»

Папір – прекрасний матеріал, з якого можна виготовити різноманітні іграшки: прикраси на ялинку, маски, квіти тощо. Для дитини п’яти років можна знайти схему нескладного орігамі, наприклад, літачок, метелик, рибка.

Орігамі розвиває дрібну моторику, логічне і просторове мислення, пам’ять, увагу.

Ігри для дітей – це цілий світ, пізнавати який надзвичайно цікаво. Грайтеся разом із дітьми, це допоможе Вам краще зрозуміти один одного, знайти більше спільних тем, зробити Вашу сім'ю дружнішою і міцнішою!

Збережемо  психологічне здоров’я дитини

Психологічне здоров'я - стан душевного благополуччя (комфорту), адекватне ставлення до навколишнього світу, відсутність хворобливих психічних явищ (фобій, неврозів). Від того, яким є психологічне здоров’я дитини,  буде залежати її фізичне здоров’я. Тому про збереження та формування психологічного здоров'я дитини важливо турбуватися  від її народження  та пам»ятати,  що  залежить  воно від  багатьох факторів:

1. Сімейне благополуччя.

Порушення психічного здоров'я набагато частіше відзначаються у дітей, які страждають від недостатнього спілкування з дорослими та їх ворожого ставлення, а також у дітей, які ростуть в умовах сімейного розладу.Дуже часто сварки між батьками сприймаються дитиною як тривожна подія, ситуація небезпеки. Такі конфлікти викликають у дітей постійне почуття занепокоєння, невпевненість у собі, емоційну напругу.

Для профілактики порушень дитячо-батьківських відносин батькам необхідно:

- вчасно справлятися зі своїми особистими проблемами і підтримувати теплі взаємини в сім'ї;

- любити дітей, бути чуйними до їх потреб і запитів;

- виявляти простоту і безпосередність у спілкуванні з дітьми;

- діяти узгоджено в питаннях виховання.

2. Емоційний контакт з дорослими.

Емоційний батьківський контакт з дитиною – це, мабуть, найважливіше. Він вимагає багато сил, його не завжди легко здійснити через втому дорослих та інші причини, але нагорода - довіра і розуміння внутрішнього світу дитини та її проблем, про які батьки дізнаються першими і зможуть допомогти у їх вирішенні.

А для цього необхідно бути уважним до своєї дитини: цікавитись тим, про що вона мріє, чим захоплюється, як вона себе почуває в тій чи іншій ситуації, з ким дружить, чого боїться, чим взагалі наповнене її життя. Для цього потрібно проводити разом з дитиною якийсь час «просто так»: разом гуляти, грати, дивитися мультфільми, розмовляти, тобто просто  спілкуватися і отримувати задоволення від цього.

3. Соціальні відносини.

Спілкування в сім'ї закладає основу спілкування у великому суспільстві. Саме батьки повинні навчити дитину правильному спілкуванню з оточуючими, оскільки від того, як дитина навчиться налагоджувати зв'язки з оточуючими, залежить її психологічний стан.

4. Побудова життєвої перспективи.

Побудова життєвої перспективи передбачає складання життєвих планів. Завдання батьків полягає в допомозі дитині навчитися ставити перед собою мету і досягати її. Для початку можете зробити це разом.

Якщо у дитини не буде мети, у неї з'явиться відчуття нудьги, а саме це часто є причиною негативних звичок.

5. Обмеження віртуальної реальності.

Якщо ви стали помічати поганий сон, сильну втому у дитини, скоротіть тривалість перегляду телевізійних передач і час проведення за комп'ютерними іграми. Створіть комфортне середовище для життя, щоб не спотворювати емоційний розвиток вашої дитини.  Контролюйте інформацію, яку отримує через телебачення і комп'ютер ваша дитина.

Не позбавляйте дитину живого, повноцінного і радісного дитинства! Віртуальні світи не завдадуть шкоди вашій дитині тільки в тому випадку, якщо він чи вона вже вміють жити в світі яскравих людських емоцій, уже розвинули свої реальні здібності і таланти.

6. Розвиток оптимізму.

Слід якомога раніше формувати в дитини установку на позитивне світосприйняття, вчити її знаходити різні джерела позитивних емоцій. Звичайно, в розвитку оптимізму велика роль найближчого оточення, перш за все батьків.

Важливим у збереженні психологічного здоров'я дітей є наявність у дорослих (батьків і педагогів) таких якостей, як оптимізм, життєрадісність, почуття гумору. Дитина вчиться тому, що бачить у себе вдома! Тому необхідно батькам самим вчитися бути оптимістами, спокійно знаходити вихід із складних життєвих ситуацій.

Зняття емоційної напруги через ігрову діяльність

Малюк, який тільки почав ходити, говорити – найяскравіша і радісна сторінка в житті будь-якої людини. Він той, заради кого світить сонце, співають птахи і, дивлячись на посмішку і щасливе обличчя якого самим хочеться співати! І раптом капризи, сльози, істерики, бійки у дворі, спроби вдарити самих близьких і рідних. Чому... Батьки сповнені відчаю. «Хто винен у цьому? Що ми робимо не так? Якщо він в 2-3 роки такий, що ж буде далі? Як боротися з негативними проявами?» - ці питання похмурою хмарою нависає над сімейним благополуччям, щасливим материнством і батьківством.

Невеликий епізод з життя дітей. Пісочниця. Малюки захоплені грою, пересипають, копають, намагаються щось майструвати. Один малюк бере іграшку іншого. Господар негайно реагує і намагається відняти. Справа закінчується бійкою і криками обох.

Існує думка про те, що агресивність успадковується і діти жорстоких батьків схильні до більш частих і яскравих спалахів агресії. Якщо малюк росте в атмосфері грубості, нетерпимості, жорстокості, якщо для доказу своєї правоти батьки вдаються до насильства, у дитини формується агресивний початок. Поведінка батьків з дитиною й один з одним – це перший і важливий зразок для дитини. Зізнайтеся, адже часто в гніві ваш малюк відповідає вам вашими ж словами і діями.

Зміцненню агресивних форм поведінки у дитини сприяють:

скандали в родині,

застосування фізичної сили під час сімейних сварок (бійки),

грубе, жорстоке поводження з дитиною,

залучення дитини до відвідування (перегляду) жорстоких спортивних змагань: боксу, боїв без правил і т. п.,

перегляд бойовиків, сцен насильства, як художніх, так і в мультиплікаційних фільмах,

схвалення агресивної поведінки як способу вирішення конфлікту, проблеми: «А ти теж його вдар», «І ти зламай», «А ти що, відняти не можеш?!

Великої шкоди формуванню довільної (усвідомленої та контрольованої) поведінки наносить батьківська непослідовність у вихованні дитини. Сьогодні ви щасливі, задоволені життям, і малюкові можна все, будь-який його вчинок викликає у вас розчулення і захоплення. А назавтра – втома, конфлікти на роботі, і дитячі забави починають вас дратувати, дитині можна все. Тут і дорослому можна заплутатися, а малюк